top of page
  • Facebook - Белый круг
Search
  • Writer's pictureСергій Плахотнюк

Ставищенський історико-краєзнавчий музей

Updated: Jun 29, 2023

Розміщений у правому флігелі колишнього палацу графа Олександра Браницького — єдиному, що вціліло після подій 1918−20-х років.


Граф побудував у Ставищі палац 1856 року недалеко від костелу, а наступного року заклав і парк.


Його центральна будівля мала лише партерну частину, яку пізніше пов’язали критими галереями з двоповерховими будинками для гостей — флігелями. До наших днів лишилася саме жіноча гостьова частина, але палацових ознак в ній уже не пізнати за радянським архітектурним «модернізмом».


Сучасники ж були зачаровані пишнотою провінційного палацу, що його побудував онук коронного гетьмана Францішка-Ксаверія Браницького та графині-меценатки Олександри Браницької з Енгельгардтів.

Хоч Браницькі жили у Ставищі лише влітку, предметів розкоші не бракувало. Приміром, залишилися згадки про срібний сервіз на 120 чоловік руки паризького ювеліра Жана-Батіста-Клода Одіо. Інтер'єр прикрашали картини художників школи Рубенса та полотна німецьких майстрів; скрізь виднілися позолочені люстри й канделябри; кімнати й салони прикрашені китайським фарфором і турецькими меблями. В картинній галереї були портрети гетьмана Стефана Чарнецького (який 1665 року спалив Ставище), представників роду Браницьких у виконанні німецьких художників.


Столова зала була обставлена блідо-зеленими меблями, за столовою — оранжерея з банановим деревом.


Польський письменник Ярослав Івашкевич (1894−1980) пробув у Ставищі літо 1914 та 1915 років. Він згадував: «Я зіткнувся тут з магнатським укладом, з приємностями великого свята, з життям на широку ногу. Дім був повним молоді, для котрої вигадувано щораз нові втіхи. Годинні кінні прогулянки з двома тренерами, човен, теніс, тривалі візити до дружніх домів, концерти, екскурсії заповнювали час… Серед найбільших задоволень були ранкові кінні прогулянки, на конях зі стаєнь Браніцьких. Були то найкрасивіші коні, які я в житті бачив, — арабські, англійські та напівкровки. Було їх стільки, що на стайні не вистачало хлопців для щоденного догляду…»

Є згадка, що пограбування графського палацу припало на 1 травня 1917 року, згодом після зречення царя Миколи ІІ. Селяни не змогли впоратися з набутою свободою — і стали грабувати панські палаци. Був дощ, багнюка, а селяни несли вниз вулицею постільну білизну, штори, посуд, розкішні меблі і всяке інше, що змогли лиш потягти. Одному чоловікові перепало величезне дзеркало. Та його селянська хата була замалою, тож чоловік затягнув те дзеркало у хлів. Корова, побачивши всю себе, розтрощила люстро, поранивши і себе, і чоловіка.


1920 року в залишках палацу облаштували вчительську семінарію, до якої з Жашкова вступила майбутня письменниця Докія Гуменна, а викладати українську й зарубіжну літературу приїхав восени 1921 року письменник Дмитро Загул. Одначе наступного року семінарію розформували — після арешту сімох студентів за підтримку підпільного «петлюрівського» руху.


До 1969 року тут діяла школа, до 1980 року — філія київського оборонного заводу «Точелектроприлад».


1985 року учитель, ветеран війни Волошин Василь Полікарпович заснував у цій будівлі Ставищенський районний краєзнавчий музей. До колекції збирали артефакти з минулого:

  • знаряддя праці, одяг, посуд, прикраси

  • експонати на означення подій 1917−20-х років, міжвоєнного періоду, 2-ї світової війни, повоєнної відбудови.

Наразі будівлю займають Ставищенський історико-краєзнавчий музей і комунальний заклад позашкільної освіти «Крокус».



ВІдеоекскурсія музеєм від його працівників:



334 views0 comments
bottom of page